Сб. Лис 27th, 2021

Як повернути Генічеську статус порту

Генічеський портопункт Фото: investigator.org.ua

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+

Генічеськ у прикордонній з Кримом Херсонщині втратив свій статус торговельного порту на Азові і став портопунктом. Спочатку він перебував у структурі Скадовського порту, тепер це відокремлений підрозділ порту Бердянська, в програмі розвитку якого жодного слова про розвиток Генічеського портопункту немає. Однак у Генічеську з’являються ініціативи з відновлення діяльності портопункту. Є люди, які не полишають надії повернути місту його порт – мотор, який перезапустить міську економіку. При цьому ентузіасти впевнені: у портопункті цілком мирно співіснуватимуть і рибалки, і морська охорона ДПСУ, і катери ВМС України.

З приходом осені життя в курортному Генічеську затихає. Жваві прибережні вулички, наповнені атракціонами та літніми майданчиками, стають менш голосними. Пустіє пляж.

Однак люди пам’ятають, що ще зовсім нещодавно місто жило не лише курортним сезоном. Азовські рибалки були рекордсменами промислу, працював рибопереробний завод, а серцем міста був морський транспортний порт Генічеська.

Хронологія злету та занепду

Акваторія поблизу Генічеська була відома мореплавцям здавна. Поруч з містом існували колонії генуезців Акра і Лейа, а Нова фортеця – на території сучасного Генічеська. У часи Кримського ханства тут була фортеця Ченішкє, ногайською – Дженіче, один з варіантів перекладу цього слова збігається з назвою протоки, де й з’явився порт Генічеськ – протока Тонка.

Історія Генічеського порту початку двадцятого століття нерозривно пов’язана з іменем Леоніда Прихненка, випускника Сімферопольського реального училища. Він керував не тільки будівництвом порту, а й розвитком міста – замощенням вулиць, зведенням земської лікарні.

Нині у місті живе онук славнозвісного будівничого Генічеська – відомий митець Олександр Прихненко. Корабел за фахом він більше відомий як фотограф, поет і письменник, у доробку якого – і збірка про Голодомор у Генічеському районі. У порту Генічеськ працювали два покоління родини Прихненків.

Леонід Прихненко, начальник порту Генічеськ на початку Х століття, та його онук Олександр Прихненко, фотограф, поет і письменник, Фотоколаж: investigator.org.ua

«Мій дід Леонід Михайлович Прихненко був до революції начальником порту. Брав участь у будівництві порту. Після розрухи 1917-1920 років відновлював і порт, і місто. І після 1945, коли Генічеськ був звільнений від німецьких окупантів», – розповідає Олександр Прихненко.

Як свідчить статистика, найбільший вантажообіг порту Генічеськ припадає на початок 20-го століття — 25 млн. пудів, або ж 400 тис.тонн на рік.

Експортувалися зерно, борошно, шерсть, а в каботажі, тобто, в морських перевезеннях в межах країни, перевалювали сіль, яку добували на Арабатці, вугілля, дрова тощо.

Порт Генічеськ, друга половина ХХ століття, фото надане Олександром Прихненко

У 1980-ті роки минулого століття вантажообіг впав майже удвічі. А згодом Генічеськ втратив статус порту і став портопунктом – відокремленою структурою спочатку Скадовського порту, а потім – Бердянського.

Фарватер каналу обмілів – з 1994 року тут не проводились днопоглиблювальні роботи, тож багатотоннажні судна сюди більше не заходять. Згодом були розібрані й деелектрифіковані залізничні шляхи, що вели до порту від залізничної станції.

Попри все мешканці Генічеська вірять у відродження порту. Художник Володимир Шпак присвятив історії порту ретророзпис у центрі міста – в надії, що їхній голос почує влада.

Володимир Шпак, художник Фото: investigator.org.ua

«Порт породив наш маленький Генічеськ. Приморські міста живуть доти, доки існує живий порт. І Генічеськ без порту – це вже не місто, а якесь маленьке курортне містечко. Ми можемо пов’язати майбутнє нашого міста лише з відродженням порту. Раніше були надії на відродження. Але вже 2021 рік. Жодних надій. Порт мертвий. Мертва територія буквально. Залізницю зняли, крани вивезли, черпалку теж прибрали. Коротше кажучи, зрідка заходять ще рибальські судна, які ще можуть зайти, без вантажу, бо канал занесений піском. Обмілів. А так – все. Ходять територією сторожі – і все», – каже генічеський художник Володимир Шпак, який присвятив історії порту ретро-розпис у центрі міста – в надії на його відродження.

Хто вирішить долю портопункту?

Портопункт Генічеськ юридично є відокремленим підрозділом. На сьогодні причали порту, що перебуває в структурі Адміністрації морських портів України, поділені між двома користувачами: з одного берега протоки причал орендують прикордонники, другу займають риболовецькі судна.

У місті ходять розмови, що незабаром військова присутність у Генічеському портопункті посилиться. Центр журналістських розслідувань надіслав запит командиру 23 загону морської охорони Державної прикордонної служби щодо планів зі збільшення базування частини в портопункті Генічеськ.. Відповідь по-військовому небагатослівна і її можна трактувати і як підтвердження, і як інформування про збереження статус кво.

Спостерігаючи, як порт переходить у занепад, на місцевому рівні, як наголошують у міській раді, втрутитись у ситуацію не можуть.

«Причал на сьогодні, те що можуть бачити і мешканці міста активно не використовується. Саме причал номер два, який орендується військовою частиною, ніхто же їх не зобов’язує активно здійснювати там свою діяльність. Генічеська міська рада не має повноважень стосовно вирішення таких питань як порти. немає повноважень чи функцій. Якісь порушення правил благоустрою у самому порті, навколо нього, таку ситуацію ми контролюємо. Однак чи є інвестори, які ще додаткові угоди укладені з портом, це нам невідомо і ми не можемо це знати на сьогодні», – розповідає начальниця юридичного відділу Генічеської міської ради Тетяна Дурненко.

Тетяна Дурненко, начальниця юрвідділу Генічеської міськради та Микола Якименко, заступник голови Херсонської ОДА Фото: investigator.org.ua

У свою чергу, в обласній державній адміністрації кажуть, що після окупації Криму Росією зацікавленість інвесторів у відродженні порту Генічеська зникла. До 2014 року таким інвестором могло бути ТОВ СП «Нібулон» – найбільший зерновий трейдер регіону.

«Дуже важко зацікавити інвесторів вкладати кошти у портопункт, який фактично знаходиться поблизу кордону з тимчасово окупованим Кримом. Зараз це питання в проєктній площині. До окупації зацікавленість у інвесторів, у приватних компаній до цього портопункту була. З 2014 року, на жаль, у зв’язку з окупацією Криму всі зацікавлені особи і підприємства відмовились від цієї ідеї», – наголошує заступник голови Херсонської ОДА Микола Якименко.

Ідея громадськості – рибний порт

Колишній і наразі останній керівник порту Генічеськ, голова ГО «Переселенець-SOS» Володимир Вишневецький вважає відновлення порту справою цілком реальною. На його думку, це могло б відбутися в комплексі з відновленням рибного промислу і спеціалізацією порту як рибного.

«Генічеський портопункт має перспективи. І ці перспективи лише в одному: перетворити зовсім не працюючий занедбаний портопункт на нормальний рибний порт, який забезпечить сучасне садкове господарство та рибопереробку на рибозаводі, що знаходиться поруч. І значні надходження до місцевого бюджету, які не можна порівняти з курортним збором, який сьогодні заробляється всією курортною інфраструктурою Генічеська», – переконаний ексначальник Генічеського портопункту Володимир Вишневецький.

Володимир Вишневецький, ексначальник Генічеського портопункту, голова ГО «Переселенець-SOS» Фото: investigator.org.ua

В обласній адміністрації  на своє виправдання кажуть, що доклали зусилля, аби залучити інвесторів. Однак усі, хто мав зацікавленість до портопункту в Генічеську, насьогодгні зникли.

Аргументи зрозумілі, однак усім також очевидно, що відновлення  повноцінного функціонування порту, в першу чергу,  невигідно країні-агресору, що окупувала частину українських територій. Росії невигідно, аби тут, поруч із Кримом почав  розвиватись  морський порт, а тим більше – відродилась ділова активність України та її  західних партнерів.

У свою чергу, в громадській організації «Переселенець-SOS»звертають увагу на необхідності посилення військової присутності тут, у колишньому Генічеському порту, поряд з окупантами, які нахабно намагаються взяти під контроль морську зону України в акваторії Херсонщини.

Олексій Кисельов, колишній командир розвідувального корабля ВМСУ «Славутич» Фото: investigator.org.ua

«Ми 7 років навіть не можемо поговорити на цю тему та отримати концепцію. Що ми робимо? Ми бачили, що бонові загородження, як на базі Севастополя вони зробили з Азовським морем. Збудували місток, тільки що ланцюжок не натягнули. Ми про це говорили у 2015 році: якщо ми дозволимо побудувати міст, ми отримаємо велику бухту Севастопольську з Азовського моря. Всі вдавали, що ми якісь лунатики, прилетіли тут із Криму, нічого не розуміємо, що він каже. Тому потрібні ініціативи, я думаю, знизу. Згори нічого не вийде», – звертає увагу колишній командир розвідувального корабля ВМСУ «Славутич» Олексій Кисельов.

Тож для посилення військової присутності України в акваторії у стратегічно важливому для держави Генічеському районі, що межує з окупованими територіями, необхідний цілий комплекс дій різних міністерств та відомств.

Від планування і проведення днопоглиблювальних робіт в протоці Тонка – до посилення  захисту акваторії Генічеського портопункту, виключної економічної зони України та забезпечення свободи судноплавства у Азовському морі.

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+