Пн. Вер 21st, 2020

Українська освіта для школярів із Криму: як це працює

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+

Валентина Самар, Микита Панасенко, Центр журналістських розслідувань

Можливість отримати українську освіту на відстані у школярів із окупованих територій є. Однак про неї мало хто знає, кажуть нам батьки із Криму та правозахисники, а на сайті міністерства освіти України, як виявив Центр журналістських розслідувань, роками висить недостовірна інформація про школи , які мали б задовольняти попит на дистанційне навчання. За шість років міністерство освіти так і не розробило спеціальну навчальну програму для учнів з тимчасово окупованих територій (ТОТ). І це не єдина прогалина у діючій системі освіти для дітей із ТОТ Криму і Севастополя.

Шість років тому Російська Федерація незаконно окупувала український Крим. За даними міністерства освіти України, на момент захоплення півострова там здобували освіту 208,5 тисяч учнів. Більшість шкіл були російськими, з повним циклом навчання українською мовою — лише сім, з кримськотатарською – 15.

У престижній Українській гімназії навчалися більше 600 дітей. Нині тут, судячи із даних сайту гімназії, усього три українських класи. Початкові не набираються вже 6 років.

За звітами окупаційного «міністерства освіти» у Криму діє одна українська школа — у селищі Приморському поблизу Феодосії. Однак монітори Кримськотатарського ресурсного центру спростували і цю інформацію – викладання українською не провадиться.

Таким чином, випускники кримських шкіл позбавлені можливості вивчати українську мову і літературу, не кажучи вже про викривлену історію, яку пропонує Росія.

«Агресивна російська пропаганда зробила все, щоб діти, які зараз навчаються на окупованій території, відчували Україну як іноземну державу. І нам потрібно робити дуже багато, щоб долати у них це спотворене сприйняття України. Україна – це їхня Батьківщина, яка про них піклується. І вони – українці, вони повинні це відчувати через особливу увагу, яку Україна їм приділяє», – говорить Валентина Потапова, керівниця Центру громадянської просвіти «Альменда».

Валентина Потапова, керівниця Центру громадянської просвіти «Альменда» Фото: investigator.org.ua

Інтеграція кримських дітей в українську систему освіти – надзвичайно важливий крок на шляху повернення півострова. І уряд України дає учням з окупованих територій можливість отримати атестат про середню освіту українського зразка, а дистанційна освіта передбачена законодавством.

Способів отримати середню освіту на відстані від школи є кілька. Основних форм дві – дистанційна освіта та екстернат, але моделі можуть бути різні, із задіянням мультимедійних засобів і платформ. На жаль, Національна освітня електронна платформа, на яку міністерство освіти і науки у 2018 році витратило 48 мільйонів гривень, так і не запрацювала: обладнання і програмне забезпечення арештоване, справа про посадове зловживання ще не розслідувана. У період карантину у зв’язку з пандемією коронавірусу Національна платформа була б дуже до речі. За її відсутності МОН організував трансляцію курсів з підготовки до ЗНО на телеканалі «РАДА» та YouTube-каналі міністерства. З 17 березня стартували лекції з української мови та літератури, біології, математики та історії України.

Між тим у Криму, як стверджують батьки школярів та правозахисники, про заклади освіти, які пропонують дистанційну освіту, та їхні форми і моделі мало хто знає. ЦЖР спробує заповнити цей вакуум інформації і розповість про особливості і можливості отримання української освіти за різними моделями навчання.

Форми освіти на відстані

Почнемо з екстернату. Якщо учень обере цю форму навчання, для отримання атестату йому потрібно буде приїхати на вільну територію України і скласти іспити.

А всю навчальну програму потрібно буде освоювати самотужки. Отримати таку середню освіту можна у державній Міжнародній українській школі (МУШ), яка знаходиться в Києві.

Міжнародна українська школа була створена у 2007 році для українських дітей, які тимчасово мешкають за кордоном. Однак після окупації Криму уряд постановив приймати на навчання до МУШ дітей, які фізично знаходяться на півострові. Усього тут навчається близько трьох тисяч учнів з різних країн світу. Сто із них – із окупованого Криму.

Міжнародна українська школа розташована на Кловському узвозі у Києві Фото: investigator.org.ua

Електронна пошта та скайп – ось основні сервіси для комунікації вчителів з дітьми. Це не заняття, а консультації без домашніх завдань.

«У нас онлайн-уроків немає, діти навчаються самостійно за програмою самостійної роботи працюють. І мають можливість отримати консультацію наших вчителів», – розповідає Олександра Кіріна, в. о. директора Міжнародної української школи.

У 2018 році Рахункова палата запідозрила керівництво Міжнародної української школи у розтраті бюджетних коштів. Аудитори не побачили документальних доказів зарахування на навчання майже тисячі дітей. Отже, був ризик незаконних видатків у розмірі 3,8 мільйона гривень. Керівництво школи змінили, і нинішня виконувачка обов’язків директора школи Олександра Кіріна запевняє, що проблема вирішена.

Олександра Кіріна, в. о. директора Міжнародної української школи Фото: investigator.org.ua

«Тут була трошки інша ситуація. Мова йшла про підтвердження перебування дітей за кордоном. В оригінальній версії документ, чи це копія. Ми вирішили вже це питання», – говорить Кіріна.

Крім екстернату існує ще одна дистанційна форма навчання, яка передбачає постійну роботу з вчителем та виконання домашніх завдань, – так звана синхронна форма. Однак знайти державну школу, де б надавали такі освітні послуги виявилося не так легко.

На сайті Міністерства освіти України наведений перелік із 15 шкіл Києва, які визначені для дистанційної освіти учнів із Криму і Донбасу. Ми спробували зв’язатись із цими школами за вказаними телефонами. Додзвонитися вдалося лише до восьми шкіл. Директори чотирьох із них повідомили, що до переліку їхні школи занесли помилково і вже кілька років просять Міністерство прибрати їх зі списку. Але цього чомусь не стається!

У двох навчальних закладах таку дистанційну освіту практикують, однак один з них — приватний, тобто, за навчання тут треба платити.

Ще в двох школах відповіли, що практикують лише екстернат, тобто, без регулярних занять, лише приймають іспити на отримання атестату. (Перелік із 12 київських шкіл, які практикують екстернатну форму навчання, – на окремому розділі сайту міністерства освіти і науки).

Школа №210 у Києві, де проводять онлайн-уроки для дітей з окупованих територій Фото: investigator.org.ua

Дмитро Ламза, директор київської школи № 210, де практикується дистанційна освіта. За його словами, на відстані в його закладі зараз навчається близько 40 дітей. Це учні з окупованого Криму та Донбасу.

Дмитро Ламза, директор київської школи № 210 Фото: investigator.org.ua

«Якщо говорити за статистикою, в перший рік їх було багато. Особливо одинадцятикласників. Це ті, які намагалися закінчити школу в Україні. Вони намагалися стрімко попасти в українську школу і отримати атестат українського зразка. Потім почали з’являтися другі класи, треті, четверті. Тобто почала йти розбивка по всім класам», – розповідає Дмитро Ламза.

Дистанційна освіта, на відміну від екстернатної форми, – це постійна взаємодія вчителя з учнем. Для комунікації використовують будь-які способи зв’язку: від скайпу до повідомлень у telegram.

Найбільші проблеми такої моделі – недоступність якісного інтернету і відсутність комп’ютерів в учнів з окупованих територій. Ламза розповідає: щоб відправити виконані завдання, деякі школярі ходять у місцеві комп’ютерні клуби.

Послуги з дистанційної освіти пропонує і приватна школа, яка є у списках Міністерства освіти. Центр дистанційної освіти «Оптіма» надає послуги з проходження повного курсу навчання від першого до одинадцятого класу, підготовки учня до зовнішнього незалежного оцінювання.

Дистанційна освіта з супроводом педагогів, поглибленим вивченням кількох мов та контролем знань коштує 3 тисячі гривень на місяць. Пропонуються також освітні послуги з екстернату і суперекстернату, коли шкільну програму за два класи проходять за один рік.

Скріншот з сайту Центру освіти «Оптіма»

Судячи із сайту МОН, школи з дистанційною та екстернатною формами освіти є у кожній області та м.Києві. Хоча, як показав наш моніторинг київських шкіл із переліку МОН, інформація ця далека від достовірної. Подивимось, які можливості є у кримських дітей у найближчій до півострова Херсонській області.

Дітей із Криму, які отримують освіту або документи на вільній території і долають для цього не тільки сотні кілометрів, а й страх, у Генічеській райдержадміністрації називають героями.

«Вже те, що дитина хоче отримати документи українського зразка, те, що вона вже приїхала до нас, – це вони вже герої. Ви бачите що робиться в Криму? Який тиск іде. Тиск на кримськотатарську мову, на українську мову, тиск на людей», – говорить Гульнара Бекірова, заступниця голови Генічеської РДА

У переліку, опублікованому на сайті міністерства освіти, вказані 22 школи, що надають дистанційну освіту у Херсонській області. Екстерном здати іспити для отримання атестату про середню освіту кримчани можуть у 164 школах області.

Кількість шкіл для освіти на відстані начебто немаленька. Однак подивимось, як розподілені за районами і близькістю до адмінмежі з Кримом школи із дистанційною освітою. Три школи і один технічний ліцей у Новій Каховці, дві школи у Високопільському районі та 5 шкіл у Нововоронцовському. Обидва райони – на крайній півночі області.

Із прикордонних із півостровом районів Херсонщини до дистанційної освіти залучено лише один – Генічеський район. Тут такі послуги мають надавати усього шість шкіл – по дві у Генічеську і Новоолексіївці та по одній – у Чонгарі та Щасливцевому.

Педагоги кажуть, що з кожним роком все більше дітей, які хочуть отримати українську освіту і атестат. Оксана Дроздова, заступниця директора Новоолексіївської школи № 1 розповіла, що у 2014 році таких школярів було 25, потім – 40, 50 і щороку їхня кількість зростає.

Оксана Дроздова, заступниця директора школи №1 у Новоолексіївці Фото: investigator.org.ua

СКРІН 8
Оксана Дроздова, заступниця директора школи №1 у Новоолексіївці Фото: investigator.org.ua

«Ви знаєте, вони так радіють, особливо коли іспити після 9 класу проходять. Ми їх разом з нашими дітками садимо в кабінет, державною мовою розмовляємо. Вони настільки це сприймають позитивно, настільки радіють завжди приїзду до нас, і батьки, і діти. Немає поділу у нас: ось наші діти, а це – екстернат. Вони всі наші, розумієте», – розповідає Оксана Дроздова

І все ж мінусів в умовній системі дистанційної освіти для школярів із ТОТ Криму і Севастополя не менше, ніж плюсів.

Що не так із системою освіти для дітей з ТОТ?

Валентина Потапова, керівниця громадської організації «Центр громадянської просвіти «Альменда» першою проблемою дистанційної освіти називає відсутність спеціальної навчальної програми для учнів із окупованих територій. За нинішніх реалій дітям, по суті, пропонується опанувати дві програми – російську, і українську.

«Ми чудово розуміємо, що діти на окупованих територіях ходять в школу. Вони вчать хімію, фізику, математику. Отже, при складанні індивідуальної форми навчання було б непогано провести моніторинг – чому саме вчать їх з математики на окупованій території. І з огляду на це, створити індивідуальний план, де години на математику будуть мінімальні. А години на ті предмети, які взагалі не вивчаються на окупованій території, будуть збільшені», – говорить Потапова.

Особливе навантаження мають діти, які обирають екстернатну форму, адже їм доводиться опановувати за один рік програму кількох класів. Положення про екстернат, остаточно затверджене Міністерством освіти у липні 2019 року, дозволяє це робити. Можливість за рік пройти програму попередніх класів стає в нагоді кримським випускникам, які бажають скласти іспит в Україні та поступити в український виш через центри освіти «Крим-Україна».

Однак міністерство освіти укладанням навчальної програми для учнів із окупованих територій наразі не переймається. Цю роботу могла б зробити експертна рада при міністерстві, яка б розробила окрему концепцію для навчання учнів з непідконтрольних територій, яка б мотивувала вивчати предмети, яких у них немає в окупації – українську мову, літературу, історію України.

«Для дистанційної освіти повинні бути написані спеціальні програми, створено спеціальний контент і створені спеціальні онлайн-курси. Я можу привести як приклад тільки те, що робив Prometheus. Це курси з історії України і української мови та літератури на допомогу для здачі ЗНО. А ми говоримо про дистанційну освіту з 1 по 11 клас, а не тільки про підготовку до ЗНО», – вважає Валентина Потапова.

Фото: investigator.org.ua

Проблема друга – у Криму мало інформації про всі можливості отримання української освіти дистанційно. Олексій Кисельов, співголова ГО «Переселенець-СОС» працює із сім’ями із Севастополя, звідки він переїхав до Генічеська. Каже, що інформаційну роботу у перші роки вели на КПВВ з Кримом – роздавали буклети. Тепер найкраще спрацьовує «сарафанне радіо».

«Ті, хто отримав вже середню освіту і вступив до вищої школи на підконтрольній території України, вони вже говорять своїм сусідам, друзям, знайомим. Це така невелика сарафанне радіо, воно сьогодні вже протягом трьох років працює. Ну ось через мене пройшло 36 сімей, зі своїми дітьми. Це тільки це тільки для отримання середньої освіти на території Генічеського району», – розповідає Олексій Кисельов.

Правозахисники і педагоги нарікають, що інформація про отримання дистанційної освіти для дітей із окупованих територій «розкидана» по сайтах різних урядових структур і грантових проектів, ефективніше було б створити адресну онлайнову платформу.

Проблема третя. Заняття із дітьми з окупованих територій – це додаткове навантаження для вчителів, адміністрації школи і її бюджету. Адже за цей додатковий обсяг роботи законодавством не передбачена додаткова оплата для педагогів і додаткове фінансування для шкіл.

У 5 розділі Положення про екстернат, в якому прописаний фінансовий бік питання, згадується тільки оплата для вчителів, які проводять атестацію для екстернів. А за розробку індивідуального навчального плану, підготовку та проведення оцінювання школа має платити зі свого бюджету.

Програми для переселенців не враховують потреб у гуртожитках чи хостелах для школярів із Криму і Донбасу, які приїжджають здавати іспити для отримання українських атестатів. Необхідність у тимчасовому житлі зросте, якщо уряд таки відкриє очі на сувору реальність: відірваність дітей з окупованих територій не тільки від української освіти, а й способу життя на вільній території потребує адаптації та підготовки до навчання. Випускникам із окупованого Криму та Донбасу необхідні підготовчі курси у вишах, де вони вирішили здобувати професію.

«Коли наші діти їдуть до Чехії чи Польщі, а зараз досить багато їдуть на навчання в європейські країни, у них є цілий рік , коли вони вивчають Конституцію, культуру, мову, історію цих країн. Для того, щоб не відчувати себе викинутими з суспільства, в яке вони потрапили», – розповідає Валентина Потапова.

Отже, підсумуємо, які нагальні питання має вирішити уряд і міністерство освіти, аби забезпечити права дітей із окупованого Криму на якісну українську освіту?

Це напрацювання спеціальних програм і методик для навчання дітей, які вже шість років перебувають під тиском агресивної російської пропаганди.

Це розвантаження учнів від загальних предметів, які вони проходять і в Криму, і викладання яких не зіпсоване ідеологією і пропагандою, і посилене вивчення предметів, які не викладаються в кримських школах. Це гідна оплата праці педагогів, які займаються із кримськими школярами.

Це річні підготовчі курси для випускників із Криму в українських вишах або українські студії на першому курсі, які б допомогли дітям влитися в українське культурне та освітнє середовище.

Як показало дослідження ЦЖР, ситуація в умовній системі дистанційного навчання потребує серйозної ревізії. Найбільш затребувана випускниками із ТОТ послуга – це отримання атестату про закінчення середньої освіти та спрощена процедура вступу до вишів через центри «Крим-Україна» та «Донбас-Україна». Однак цього мало, якщо мову вести про отримання якісних знань школярами із Криму і їхню інтеграцію в українське життя. Центр громадянської освіти «Альменда» проводить соціологічне опитування студентів українських вишів із Криму, сподіваємось, що його рекомендації почують у міністерстві освіти та науки.
На жаль, за майже два тижні у МОН не знайшли можливості для інтерв’ю ЦЖР або письмової відповіді на наш інформаційний запит. Кажуть, що єдина людина, яка знає відповіді на наші питання, захворіла.

Випуск програми «Питання національної безпеки» про дистанційну освіту для дітей з окупованого Криму:

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+